Історія академії

У затишному куточку історичної частини Києва – на Печерських пагорбах, за зеленню дерев видніється охайна будівля, в якій розмістився вищий навчальний заклад – Академія мистецтв імені Павла Чубинського.

Дніпровські краєвиди, золоті куполи церков, історичні пам’ятники, розташовані поруч, створюють ту неповторну духовну атмосферу, надзвичайно сприятливу ауру для творчого натхнення, глибоких роздумів, відчуття причетності до чогось величного, вічного, прекрасного.

Академія є одним із найстаріших в Україні навчальних закладів з підготовки фахівців для закладів культури і мистецтва. Вона був заснована у 1930 році як Київський технікум з підготовки організаторів культурно – дозвільної роботи згідно з постановою Раднаркому УРСР „Про реорганізацію мережі і системи педагогічної освіти” від 11 серпня 1930 року. У 1934 році згідно з наказом Наркома освіти УРСР за № 3331 – 2 від 11 червня 1934 року заклад було перейменовано на бібліотечний технікум, який готував фахівців за спеціальностями: бібліотекар, інструктор організаційно-масової роботи.

У 1941 році навчальний процес був перерваний тимчасовою окупацією міста Києва фашистськими загарбниками, але вже у грудні 1943 року після звільнення столиці відповідно до наказу Народного Комісаріату УРСР навчальний заклад поновив свою діяльність як Київська політосвітня школа, яка у квітні 1944 року згідно з наказом Комітету у справах культосвітніх закладів при Раді Народних Комісарів УРСР перейменована на Київський технікум підготовки культурно-освітніх працівників.

Відповідно до постанови Колегії Міністерства культури УРСР від 14 березня 1961 року технікум отримав назву „Київське обласне культурно – освітнє училище”. У 1990 році його було перейменовано на Київське обласне училище культури (наказ Міністерства культури УРСР №342 від 02.11.1990), у 2002 році – Київське обласне училище культури і мистецтв (Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 13 лютого 2002 року №83), а у 2011 році навчальний заклад отримав назву „Комунальний вищий навчальний заклад Київської обласної ради „Академія мистецтв” (рішення Київської обласної ради від 11.10.2011 № 200-10-ІV).

У липні 2018 року змінено статус навчального закладу та перейменовано у Комунальний заклад вищої освіти Київської обласної ради «Академія мистецтв імені Павла Чубинського». Діючий статут академії приведено у відповідність до вимог чинного законодавства і затверджено рішенням Київської обласної ради сьомого скликання «Про зміну типу, назви та затвердження Статуту Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Академія мистецтв» у новій редакції від 20 липня 2018 року № 479-22-VІІ.

Історія навчального закладу – це не просто зміна назви, а поступальний рух щодо удосконалення підготовки фахівців для закладів культури області та інших регіонів України, період введення нових спеціальностей і спеціалізацій, удосконалення навчальних планів і програм, запровадження новітніх технологій навчання, зміцнення матеріально – технічної бази, залучення досвідчених педагогів, розширення контингенту студентів.

З часу заснування, академією підготовлено майже 15 тисяч кваліфікованих фахівців. Більшість із них продовжила навчання з обраної спеціальності в інститутах, академіях та університетах. Понад 30 випускників удостоєно почесних звань в галузі культури і мистецтва, більше 50 колишніх студентів працюють викладачами мистецьких навчальних закладів.

Серед відомих випускників академії:

Заслужені артисти: О.Литвиненко (артист – соліст Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Г.Г.Верьовки), В.Тетеря (народний артист України, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри академічного та естрадного вокалу Інституту мистецтв Київського університету імені Б. Грінченка., соліст оперної студії Національної музичної академії України імені П. Чайковського.), А.Кирпань (соліст симфонічного оркестру Національної опери та диригент Державного духового оркестру), В.Бойко (соліст симфонічного оркестру Національної опери та диригент Державного духового оркестру).

Заслужені працівники культури України: В.Гонтарук (головний спеціаліст управління культури, національностей та релігій Київської облдержадміністрації), Г.Сидоренко (солістка народного аматорського ансамблю пісні і танцю „Чорнобривець” Миронівського районного Будинку культури), А.Гордієнко (генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей), Євгенія та Юрій Бурчак (керівники народного ансамблю пісні „Барви України” Бориспільського районного відділу культури), Л.Ковальчук (директор публічної бібліотеки ім.Л.Українки м.Києва, віце-президент Української бібліотечної асоціації), Л.Піменова (доцент кафедри хореографії Національного університету культури і мистецтв), В.Корнійчук (головний редактор „Української музичної газети”), Л.Пацунова (режисер Національного палацу культури „Україна”), О.Шкира (директор бібліотеки Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Г.Сковороди), А.Гордієнко (генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей, кандидат культурології).

Українські актори: В.Біблів, К.Кістень та С.Стрельніков.

 


 

Його ім’я носить наша Академія

Павло Платонович Чубинський знаний як неперевершений народознавець, фольклорист, поет і громадський діяч. Більшості він відомий як автор слів Державного Гімну України «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Але для своїх сучасників він був передусім невтомним дослідником українських звичаїв, традицій, культурної спадщини та виразником вільного українського духу. А для нас – палкий патріот, який любив свою рідну країну понад усе, і тепер слова його вірша – у серці кожного українця. У них потужна внутрішня сила, яка єднає нас і надихає.

Народився П. П. Чубинський 27 січня 1839 року поблизу містечка Бориспіль, що на Київщині, у небагатій дворянській сім’ї. Його родина походила з давнього роду козацької старшини. Закінчив Переяславське повітове училище і вступив до Петербурзького університету.

У свої 23 роки П. П. Чубинський захистив у Петербурзі дисертацію і отримав вчений ступінь кандидата юридичних наук. Також вже знаний журналіст, автор публікацій у модному та прогресивному журналі тих років «Основа», учасник петербурзької української громади. Знайомиться з Тарасом Шевченком.

Вражає обсяг і глибина дослідницької роботи вченого, зібраної в 7-ми томах. Дане дослідження переконливо засвідчує самобутність українського народу. Воно зберігає історичну пам’ять і дає ґрунт для національного самоутвердження протягом всіх років національно-вивольної боротьби. В умовах, коли українців примушували забути своє минуле, викреслити із свідомості відчуття українськості, саме і народились рядки національного гімну «Ще не вмерла України …». Тож внесок П. П. Чубинського у розвиток культури і науки в Україні величезний.

За свої щирі, патріотичні наміри П.П.Чубинський більше як на шість років був засланий на «перевиховання» в Архангельську губернію. Однак і там здобув авторитет великого організатора науки і невтомного дослідника Північного краю. У 1869 р. П.П.Чубинський дістав дозвіл на повернення до України.

Постійні переслідування уряду та заслання підірвали здоров’я Павла Платоновича. І у 45-річному віці він пішов із життя. Науковий доробок ученого за радянських часів був значною мірою знищений, оскільки виходив далеко за рамки офіційної ідеології, але його слово, віра в майбутнє свого народу “не вмерли” і будуть жити поки й жива Україна.

 


 

<< Назад

сайт разработан компанией разработка сайтов украина